Із чого починається весна? З дзвінкої капелі? З пух­настих вербових котиків? З веселих струмків, які біжать по вулицях один за одним наввипередки? А може, з пер­шого підсніжника, який сміливо пробивається крізь важ­ку снігову ковдру і довірливо посміхається теплим весня­ним променям?

Наші далекі предки говорили, що весна починаєть­ся з першої пісні перелітного птаха, який повернувся до рідної домівки. Вони вірили, що весну з вирію приносять на своїх крилах птахи.

І як тільки перші протали­ни з'являлися на землі —всі готувалися до зустрічі птахів.  Господині пекли обрядове печи­во у вигляді пташечок. Давали те печиво в руки дітям. Піднявши пташечок над головами, бігла малеча у поле за село, дружно закликаючи:

Пташок викликаю

Із теплого краю!

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки.

Учні Садовської ЗОШ І-ІІІ ступенів Лозівської районної ради також вирішили долучитися до  народних традицій та зустріти з вирію пташок. 

Другокласники,  на чолі з класним керівником Вакуленко О.М. вирішили виготовити шпаківню та повісити її у шкільному садку.  Шпаківня вийшла на славу!   Ось  уже маячить вона  на розлогій яблуні, ніби запрошує веселих пташок: «Повертайтеся на Батьківщину,  тут  дуже на вас чекають!»

Учні першого класу (класовод Кучик О.А.)  теж не залишились осторонь. Виготовивши паперових пташок, вони вибігли на шкільне подвір’я закликати перелітних птахів:

Летіть, соловейки,

На нашу земельку.

 Для наших предків птахи були втіленням божествен­ної суті неба, сонця, вітру, хмар, волі, душі, натхнення й самого життя. Їх визнавали істотами божественними й вважали посередниками між Богом і людьми.

Дзвінкоголосий спів жайворонка, журавлиний клин, що пролітає у небесній височині, спів солов'я на калині нікого не залишали байдужими.

Дуже радує, що в наш високотехнологічний час в душах маленьких школярів  Садовської ЗОШ І-ІІІ ступенів Лозівської районної ради  народжується  і живе любов до народних традицій  та всього живого.