Під час дистанційного навчання учні проводять багато часу в мережі Інтернет, тож можуть піддаватися різним формам психологічного насильства, цькуванню – кібербулінгу.
Відмінності кібербулінгу від булінгу зумовлюються особливостями Інтернет-середовища: анонімністю; можливістю підмінити ідентичність, охоплювати велику аудиторію одночасно (особливо дієво для поширення пліток); здатністю тероризувати та тримати у напрузі жертву будь-де і будь-коли.
Кібербулінг може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через: поширення брехні, розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах; повідомлення, погрози, які ображають або можуть завдати шкоди. За даними Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% учнів були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала через нього школу. В анонімному опитуванні, 75% підлітків підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat – є основними соціальними платформами для цькування.
План заходів
