31 жовтня у Садовській ЗОШ І-ІІІ ступенів, у рамках місячника бібліотек та до 200 річчя від дня народження  видатного українського письменника, поета, художника, політичного  діяча Т.Г.Шевченка, в кабінеті української мови було проведено літературно-поетичну вікторину «Сторінками життя великого Кобзаря».

У проведенні заходу взяли участь учні 9-11 класів, учителі суспільно-гуманітарного циклу, бібліотекар школи. Учні розподілилися на дві команди: «Тарасові нащадки» та «Кобзареві діти». Журі складалося з учителів української та англійської мов, світової літератури та історії. Завдання для команд були розроблені з урахуванням не лише програмового матеріалу.

Учасникам вікторини необхідно було проявити ерудицію у знанні життєвого шляху письменника, його художньої творчості та поетичної майстерності, а також вміння декламувати вірші напам’ять.

Учні своїми відповідями підтвердили назви команд та довели , що вони мають повне право називатися дітьми та нащадками великого Кобзаря. Переможці та учасники вікторини отримали солодкі подарунки.

На завершення  програми учениця 9 класу Кучик Неля продекламувала власний вірш про Шевченка, написаний нею в тринадцятирічному віці.

Про Шевченка Т.Г

В кріпацькі ті часи складнії,

Коли в народу права не було,

В селі хлопчина народився

Тарасик звали всі його.

Був молоденький і спритненький

Читати і писать хотів.

Ходив, просився на навчання

До різних дяків, малярів.

Несправедлива була доля

Малого хлопчика цього,

Він втратив маму, втратив тата

І замість того, щоб навчатись,

Пан в Петербург забрав його.

Хотів хлопчина малювати

І білі ночі не втрачав,

В чужім парку писав вірші

І одночасно малював.

Допомагали знані люди

З кріпацтва викупить його,

А ще він вчитись малювати буде,

Й вірші друкують вже його.

Писав поет про Україну,

І краєвиди малював,

Писать йому заборонили,

Й заборонили малювати,

Та щиру книгу «захалявну»

Ніхто не міг в нього забрати.

Любив він завжди Україну,

Народ український любив

За це боровся до загину,

За це ж бо й світ його згубив.

Його ім’я забуть веліли

Як гультіпаки й бунтаря,

Та українці, знамо діло,

Вже не забудуть Кобзаря.

Любив і славив Україну,

За неї тіло й дух поклав,

Свою прославив Батьківщину,

І рідний край не проміняв.